День пам’яті трагедії Бабиного Яру.
29 вересня виповниться 80 років з моменту початку масових розстрілів єврейського населення у Бабиному Яру. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, по офіційним історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі мирних жителів міста Києва, винних лише у тому, що вони були євреями. За всі роки війни тут було вбито понад 100 тисяч людей – євреїв, українців, ромів, людей інших національностей, – а також військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні та інших жертв нацистської машини знищення. Це місце поєднує нас у нашій скорботі, воно ж поєднує нас в усвідомленні необхідності пошуку та підтримки взаєморозуміння між нашими народами. Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів. Втім, не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру, та їм не вичерпується. Фашизм починається з неповаги до людини, а закінчується знищенням людини, знищенням народів.
Час плине невблаганно. Ще п'ять-десять років – і не залишиться живих свідків Катастрофи. А пам'ять зберігатимуть книги, фільми, документи, музеї й меморіали. Це все, що залишиться після шести мільйонів. Єдине, що ми можемо зробити для тих, кого вже немає – докласти максимум зусиль, щоби подібне ніколи не повторилося. Тому що найстрашніше дивитися на старі дитячі фотографії і розуміти, що ці діти закінчили своє життя в переповненому трупами яру. Так не повинно бути ніколи, інакше люди просто втратять право називатися людьми.
