Видатні полководці, на честь яких названі сучасні українські військові формування.
Росія, лютуючи через поразки на полі бою, традиційно вдається до ракетного терору.
Але мусимо зберігати мужність і стійкість, бо в нас нема іншого шляху, як здолати цього ворога. Тож віримо в Сили оборони України та підтримуємо ЗСУ!
А ми тим часом продовжуємо розповідати про видатних полководців, на честь яких названі сучасні українські військові формування. #БоролисяПоборемо
3-тя бригада оперативного призначення Національної гвардії України з 14 жовтня 2020 року носить ім'я полковника Петра Болбочана. Саме під командуванням цього талановитого полководця в 1918-му українські війська звільнили від російських більшовиків Київ, Лівобережжя та Крим.
«Ми довго обирали з-поміж полководців, які боролися за незалежну Україну, чиїм ім’ям назвати бригаду. Петро Болбочан закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище та брав участь у визволенні Харкова, тож вибрали його», – згадує командир бригади полковник Олександр Буравков.
Петро Болбочан міг піти душпастирським шляхом, адже народився в родині священника, навчався в духовній семінарії. Але згодом змінив рясу на однострій. Доля закинула його на Слобожанщину. 1909 року став випускником Чугуївського піхотного юнкерського училища.
На початок Першої світової війни він вже мав чималий досвід: керував школою прапорщиків, був командиром розвідників, кулеметного підрозділу, полковим ад’ютантом. Під час війни служив у 38-му Тобольському полку. Нагороджений орденами.
Після повалення монархії Петро Болбочан включився у розбудову української армії. В листопаді 1917 року з добровольців-українців був сформований Перший український республіканський полк. Утім, проіснував він недовго. З ініціативи більшовиків був роззброєний, а казарми знищені. Наступним кроком стало створення Республіканського куреня, який згодом реорганізували у 2-й Запорізький піший курінь – один із найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР.
Саме у керівництві «запорожцями» розкрився військовий талант Болбочана. Це було успішне визволення Києва від більшовиків у лютому 1918-го, а згодом і всієї Лівобережної України.
Кульмінацією військового генія Петра Болбочана стала операція по звільненню Криму від більшовиків навесні 1918 року. Стрімке та успішне форсування озера Сиваш відкрило шлях до Джанкоя та Сімферополя.
Наприкінці 1918 року, вже за Директорії, більшовики знову рушили війною на Україну. Болбочан тоді керував лівобережним фронтом, який розтягнувся на 600 кілометрів. Полковник наголошував, що «це військо [більшовики] воює з ідеєю українства»
Тоді, століття тому, українські війська були змушені відступати. Болбочан задля збереження солдат віддав наказ про відступ до Кременчука. «Тепер усю провину складають на Болбочана, навіть обвинувачують його у зраді, але певніше всього, що це результат більшовицької інтриги або старшинської зависті», – так у щоденнику записав Євген Чикаленко 24 січня 1919 року, через два дні після арешту половника.
Петра Болбочана розстріляли 22 червня 1919 року. До страти його засудив військово-польовий суд за буцімто спробу державного перевороту та зраду. Полковник став жертвою політичних інтриг, на його долі відбилася вся неоднозначність і трагічність перших визвольних змагань. Так завершилося життя офіцера, якого любили солдати, боялися вороги та вшановують нащадки.
Гвардійці 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені полковника Петра Болбочана, як і їхній патрон 100 років тому, з перших годин повномасштабного вторгнення захищали Харків і звільняють Харківщину від російських загарбників.
