Відзначаємо 105-ту річницю Військово-Морського Прапора Збройних Сил України!
День 29 квітня 1918 року в історії України та флоту
“Був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як дзеркало. В годині шістнадцятій фляґманський корабель Чорноморської фльоти лінійний корабель “Юрій Побідоносець” з наказу командуючого фльотою підніс сигнал: “Фльоті підняти український прапор!” Опали червоні плахти. На більшості кораблів почулася команда “Стати до борту”. На цю команду по-старому, як це було в боєвій Чорноморській фльоті, не розбештаній ще революцією, стали моряки здовж борту лицем до середини корабля. “На прапор і гюйс – струнко! Український прапор піднести!” І під сурму і свист підстаршин-моряків злетів угору український прапор. “Розійтись!”. Разом із командою заграли сурмачі. Майже на цілій великій фльоті Чорного моря залопотіли в повітрі великі жовто-блакитні полотнища”. (зі спогадів Святослава Шрамченка, у квітні 1918 року – представника Міністра морських справ УНР у Севастополі).
У роки Першої світової війни три четверті особового складу Чорноморського флоту становили вихідці з України. Тому після Лютневої революції 1917 року серед матросів та офіцерів цілком закономірно почав ширитися український національний рух. В цей час тут діяли Севастопольська українська чорноморська громада, культурницьке товариство “Кобзар” і багато неформальних груп національно свідомих матросів та офіцерів. В Одесі був створений Одеський український військовий кіш. Водночас, на флоті та півострові активно діяли більшовики, есери та монархісти. Флот руйнували політичні протиріччя, дисципліна та боєздатність неухильно знижувались. Настрої матроського загалу були вкрай мінливими.
Першим про свою українськість заявив Севастопольський флотський півекіпаж під командуванням підполковника Володимира Савченка-Більського. 12 липня 1917 року на есмінці “Завидний” вперше був піднятий синьо-жовтий прапор. Невдовзі підняли українські прапори лінійні кораблі “Синоп”, “Борець за свободу” (“Пантелеймон”), крейсер “Пам’ять Меркурія”, транспорт “Прут”, кілька міноносців і підводних човнів.
25 листопада з нагоди проголошення ІІІ Універсалом Центральної Ради Української Народної Республіки всі кораблі Чорноморського флоту протягом цілої доби тримали на щоглах українські прапори, а також сигнал “Слава Українській Народній Республіці”. Щоправда, український прапор в цей день переважно висів поряд з андріївським. У цей день андріївський прапор не підняв крейсер “Пам’ять Меркурія”. Замість нього він підняв український прапор. Матроси-українці крейсера, яких було більшість, заявили про визнання влади УНР. Незабаром, за прикладом крейсера “Пам’ять Меркурія”, український прапор підняв і найсучасніший дредноут Чорноморського флоту “Воля”. На щоглі дредноута замайорів розкішний прапор з намальованою жінкою – символом України та написом “Не плач, Мамо, не журися. Твої сини на морі добувають Тобі Волю – усміхнися”.
Із початком агресії радянської Росії проти УНР більшовики розгорнули шалену агітацію на Чорноморському флоті, яка виявилась результативною: конфлікти між матросами та офіцерами переросли у вбивства офіцерів, команди низки кораблів заявили про свою підтримку радянської влади. Взимку 1918 року Кримський півострів повністю опинився під контролем більшовиків.
В умовах війни з російськими більшовиками українська влада взялася за розбудову українського флоту. 3 січня 1918 року було створено Генеральне секретарство морських справ УНР (згодом – Міністерство морських справ УНР). У грудні 1917 року був сформований Чорноморський курінь імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. 27 січня 1918 року був ухвалений “Тимчасовий закон про флот”, яким Чорноморський флот проголошувався флотом УНР. 27 березня 1918 року вийшли накази про створення Дунайської та Транспортної флотилії. 22 квітня 1918 р. в Одесі був створений Перший український гідроавіаційний дивізіон Чорноморського флоту (20 гідропланів), що дав початок новітній українській морській авіації.
Укладений 9 лютого 1918 року Брестський мир між УНР та Центральними державами змусив більшовиків забиратися з України. Наприкінці квітня до Кримського півострова наблизилися німецькі війська та Кримська група Окремої Запорізької дивізії армії УНР. Командування Кримської групи прагнуло якнайшвидше дістатися Севастополя, щоб включити до складу українських збройних сил Чорноморський флот. Але німецьке командування зажадало припинення наступу Кримської групи та негайного залишення нею півострова.
У цей час керівництво радянської Росії зажадало від нового командувача Чорноморським флотом контр-адмірала Михайла Сабліна вивести флот до Новоросійська. Але матроси-українці дредноутів “Воля” і “Цариця Катерина Велика” вимагали від командування не покидати Криму. Врешті-решт, Саблін вирішив визнати українську владу. Саблін та інші моряки сподівалися, що українські війська зможуть порятувати кораблі від німецького захоплення.
🇺🇦 29 квітня 1918 року за наказом командувача майже всі кораблі флоту (крім міноносця “Пронзительный”) підняли український прапор. Штабний корабель “Георгій Побідоносець” стояв під сигналом “Обійняв командування українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін”. До Києва та німецького штабу було надіслано відповідні повідомлення. В телеграмі до Києва зазначалося: “Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін”.
Однак, вхід у місто німецьких військ, а не українських, розчарував моряків. Німці визнавали флот українським, але погоджувалися передати флот під контроль Києва тільки після закінчення війни. Саблін віддав наказ про перехід флоту до Новоросійська. Частина кораблів відмовились виконували наказ Сабліна. В Севастополі під українським прапором залишилися: 7 лінійних кораблів, 3 крейсери, 12 есмінців, 15 підводних човнів, 5 плавучих баз, 3 румунські допоміжні крейсери, велика кількість транспортних та допоміжних кораблів. Команду над ними обійняв капітан 1-го рангу Михайло Остроградський.
А з тих, що пішли до Новоросійська, більша частина кораблів пізніше повернулися у Севастополь, інші – були затоплені. Наприкінці Першої світової війни німці почали передавати уцілілі кораблі Чорноморського флоту Україні. Але скористатися ними вона вже не встигла.
Проте, пам’ять про Чорноморський флот під синьо-жовтими стягами жила у наступних десятиліттях, поки не втілилась у флоті незалежної України. 29 квітня 1918 р. – день зародження українського військового флоту.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та наукових праць Ігоря Гриценка, Ярослава Тинченка, Сергія Громенка та Михайла Ковальчука.
Світлини: Український прапор на гафелі крейсера «Пам'ять Меркурія», 25 листопада 1917 року. Перший корабель, що визнав владу УНР. Це стало прикладом для інших. У вересні 1918 року за наказом гетьмана Скоропадського крейсер «Пам'ять Меркурія» перейменували на честь Гетьмана Івана Мазепи.
