Сьогодні наша громада схилила голови у журбі…
Тяжка у вічності хода...
Найкращі з кращих падають від куль,
грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах
звучать слова - Герої не вмирають!
Сьогодні — день, який назавжди залишиться в серці нашої громади. Ми з глибоким болем та щемом у серці провели в останню путь нашого земляка, справжнього Героя, захисника України ПАЛАМАРЧУКА ДМИТРА ФЕДОРОВИЧА, котрий віддав найцінніше — своє життя — за свободу, незалежність та мир у нашій державі.
Дмитро народився 11 листопада 1978 року в селищі Слобідка. Тут пройшло його дитинство та юність. Саме це місце стало для нього рідним домом, до якого він завжди повертався серцем. Згодом Дмитро одружився, разом з дружиною вони виховали трьох синів, вкладаючи в них любов до життя, до людей, до Батьківщини.
Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Дмитро без вагань прийняв рішення стати на захист рідної землі. Вже 1 березня він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, проявивши справжню мужність і патріотизм.
Військовослужбовець зенітно артилерійського відділення зенітно ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7348, загинув 07 квітня 2025 року в результаті отриманих поранень, несумісних з життям. Смерть пов’язана з проходженням військової служби , під час безпосередньої участі у бойових діях в ході захисту Батьківщини ( населений пункт МиропільськеКраснопільської селищної ради Сумського району Сумської області ).
На площі зібрались рідні, друзі, побратими, вдячні мешканці громади, представники влади, щоб віддати шану Герою. Сльози на очах, мовчання і скорбота — сьогодні все промовляло про велику втрату. Його ім’я тепер навіки вписано в історію нашої громади та нашої країни.
Дмитро — це справжній приклад мужності та любові до України. Він залишив по собі не лише славу Героя, а й світлу пам’ять у серцях кожного з нас.
В своїх промовах кожен наголошував: він був мужнім, чесним, відданим своїй справі, гідним сином своєї Батьківщини. І саме завдяки таким людям, як він, ми маємо змогу жити, працювати, ростити дітей та вірити в майбутнє.
Під звуки Державного Гімну та військовий салют Героя поховали на місцевому кладовищі з усіма почестями.
Сьогодні наша громада схилила голови у журбі. Ми втратили не просто воїна — ми втратили частину себе. Та пам’ять про нього житиме вічно в наших серцях. Герої не вмирають — вони стають світлом, яке веде нас до Перемоги.
Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!
